Śpiewa Potocka

„Śpiewa Potocka z Syberii”…

Co tam zgubili Potoccy?

Te słowaą — cytuję wiernie

— Na koncercie uslyszałem w Polsce.

Więc w którym to roku dla mnie

(Aż płaczem głos się rozrzewnił)

Potocka zmartwych wstała

Z kamiennych śniegów Syberii?

Do Polski swojej wróciła,

Straconej na wiek cały,

Z piosenka, ktorej szukała

I odnalazła w Bajkale.

„Eurydyki tańczące”

Do nieba wzniosła przestworzy

Jak dźwięk srebrnego kielicha.

Zdawało się, że głos brzozy

Z Syberii bezdroży słychać.

Spiewała piękna hrabina,

A może królowa — taka,

Los kórej na ziemi cudzej

Mickiewicz kiedyś opłakał.

Uśmiechy jej słano i róże

I ona się uśmiechała

„Czemu — chciało się wołać

— Nie widzisz piewcy swego,

Czy mam tak jak Orfeusz

Umierał bez piękna twego?

Czyż nie przyszliśmy w świat po to,

By nasze głosy się złały,

By wszystko śpiewało wokół

I wiecznie odtąd żyć chciało?

Czy głos twój i pieśń twoja

Obczyźnie wcięż będą służyć?

Czy wymarzone spotkanie

W wieczną się zmieni rozłąkę…”

Nad Polską się rozszlochały

„Eurydyki tańczące”.

Співає Потоцька

«Співає Потоцька з Сибіру».

А що її рід там забув?..

Єднання цих слів – неймовірне –

Я в Польщі в концерті почув.

То це ж на якому там році

(Аж в голосі плач забринів)

Воскресла для мене Потоцька

З камінних сибірських снігів?

До Польщі своєї вертала,

Утраченої навік,

Із піснею, що на Байкалі

Шукала її й розшукала –

З «Танцюючих Еврідік».

До неба ту пісню здіймала,

Мов келиха срібную креш.

То голос берези, здавалось,

Із диких сибірських безмеж.

Співала вродлива графиня,

А мо’ й королева, – дивись! –

Ота, чию долю в чужині

Оплакав Міцкевич колись,

Їй усмішки слали й троянди –

Вона посміхалася теж.

“Чому ж ти, — хотілось кричати, —

Співця свого не признаєш?”

Мені ж, як Орфею, судилось

Вмирать без твоєї краси.

Ми, певно, тому й народились,

Щоб наші злились голоси,

Щоб все заспівало навколо

І вічно хотілося жить…

Невже ж твоя пісня, твій голос

Чужині лиш будуть служить?

Хіба ми цю зустріч плекали,

Щоб знов загубитись навік?..»

Над Польщею пісня ячала

З «Танцюючих Еврідік».

Walenty Grabowski / Tłum. Bohdan Zadura

У серці вдячність я проніс моєму роду і народу. // упор. Р. Є. Грабовська, В. О. Орел. – Житомир : Полісся, 2008. – 160 с.