file_529b7ffd3a1b8

Валентин Болеславович Грабовський

Грабовський Валентин Болеславович – поет, перекладач, мистецтвознавець, журналіст. Лауреат обласної комсомольської премії імені Миколи Шпака (1968) та літературної премії українського фонду культури Лесі Українки (1996). Член Спілки письменників України з 1973 року.

Народився 10 липня 1937 року у селі Городне Краснокутського району на Харківщині. 1939 року родина переїхала у рідне село батьків майбутнього поета Вірівку Ємільчинського району на Житомирщині. Рано втратив батька, він загинув на фронті під час ІІ світової війни. Валентин залишився з матір’ю – Антоніною Валер’янівною, яка згодом стала головною постаттю його поезії. Жилося родині дуже важко – дітей у родині було четверо. Валентин був найстарший, і вже з семилітнього віку намагався допомагати мамі. Взимку ходив з нею до лісу збирати дрова, через що обоє захворіли. Син одужав, а мати – померла.

Валентин вчився у Вірівській початковій (1944 – 1948), Нараївській семирічній (1948 – 1951) та Великояблунецькій середній школах. Останню закінчив у 1954 році зі срібною медаллю. Навчався на філологічному факультеті Житомирського педагогічного інституту (1954 — 1959), на факультеті журналістики Вищої партійної школи при ЦК КП України (1978 – 1980) .

Із серпня 1959 року на журналістській роботі у володарсько-волинській районній газеті «Колгоспна праця» (по травень 1961), потім у черняхівській міжрайонній «Нове життя»  (травень 1961 – березень 1964), а з березня 1964 по серпень 1986 в житомирській обласній газеті «Радянська Житомирщина», де пройшов шлях від рядового літпрацівника до заступника головного редактора (1976 – 1986). Крім того, Валентин Грабовський був головним редактором всеукраїнського часопису «Народний лікар України».

Ще навчаючись у школі, В.Грабовський почав писати поезії. Перший вірш «Клятва школярів» надруковано у березні 1953 р. в районній газеті «Колективіст Ємільчинщини».

1965 року у видавництві «Молодь» побачила світ його перша книга «Ключі», яка відзначилася напруженим пошуком молодого автора власних тем і власного поетичного слова. Поет проявив себе, перш за все, як громадянин і патріот, безмежно закоханий у рідний край та його природу. Водночас він намагається глибоко осмислити красу і складність життя, розібратися у драматичних історичних процесах епохи.

Друга поетична книга В. Грабовського «Наснилась матері вишня» (видавництво «Радянський письменник», 1968) свідчила не тільки про творче і духовне зростання, а й продемонструвала ще одну помітну грань його літературного обдарування — проникливий ліризм. Уся збірка позначена шанобливою любов’ю до жінки, яка в творчості поета завжди уособлювала найвищу духовність, виступала символом життя.

Вихід у світ кожної нової книги В. Грабовського являло подію в літературному житті Житомирщини. Читацька громадськість схвально відгукнулася на появу його поетичних збірок «Над Тетеревом» (1973), «Грім – дерево» (1979), «Лісові цимбали» (1982), «Поезії» (1987), «Квітка на камені» (1988), «Передчуття» (1993), «Лесин заповіт», «На цьому березі» (1997).

Валентин Грабовський 22 роки очолював обласне літературне об’єднання імені Бориса Тена. На зустріч з ним з усіх районів поспішали молоді літератори, приїздили і приходили матері й бабусі зі своїми обдарованими дітьми та внуками, керівники шкільних літературних гуртків з початківцями, студенти та викладачі житомирських інститутів. Відвідували й журналісти, й редактори районних газет, й відомі поети.

Обласне  літературне об’єднання стало своєрідною школою для обдарованих любителів художнього слова. Тут виступали Михайло Клименко, Микола Никончук, Володимир Козак, Анатолій Журавський, Анатолій Шевчук, Людмила Бондарчук та багато інших. Було у кого повчитися, отримати підтримку і пораду, особливо початківцям.

Валентина Грабовського називали «ходячою енциклопедією», він був справним організатором і педагогом. Він чудово володів багатством української мови, дивував своєю начитаністю, а ще вмінням скрізь відшукувати обдарованих людей.

Кожного року невтомний голова обласного літоб’єднання готував літераторів, читців, співаків та фотографів до відзначення «Лесиних джерел» та «Романівської весни». Їздили в Колодяжне і до Новограда-Волинського, де в білому Лесиному будиночку і біля пам’ятника поетеси читали її чудові вірші, фотографувалися, присвячували письменниці свої пісні та поезію. А в 1997 році Валентин Болеславович подарував Музею Лесі Українки та читачам свою збірку «Лесин заповіт», де у віршах та прозі розповів про її життя і творчість на Кавказі, в Єгипті та в Україні.

В останній період творчості автор усе частіше вдається до історичних тем (цикли «Скарги» та «Манускрипти», поезії «Володимир». «Свідчить попіл», «Гайдамацька мати»,  «Партизанський коваль»).

У 1999 році талант Грабовського виблиснув двома новими яскравими гранями. По — перше, побачила світ його книга «Загадки житомирських картин», де цікаво розповідається про геніальні живописні полотна, експоновані в картинній галереї Житомира. Низка захоплюючих новел та поезій знайомлять читачів з обставинами їх створення, з життям їх творців — всесвітньо знаних майстрів Відродження Італії, Франції, Голландії, Німеччини.

По друге, В. Грабовський, котрий, як виявилось, давно і плідно працював у жанрі поетичного перекладу, вразив громадськість надзвичайно цікавими й точними перекладами українською мовою творів Густава Олізара — видатного польського письменника, мемуариста, громадського діяча Правобережної України XIX століття. Український читач вперше отримав змогу познайомитися з його творчим доробком. Книга Олізара «Поезії» вийшла до 200 — річчя з дня народження автора, усе життя якого тісно було пов’язане з Житомирщиною. У книзі — 32 вірші мовою оригіналу і стільки ж перекладів, здійснених В. Грабовсысим.

У листопаді 2000 року стан здоров’я поета різко погіршився. Довелося витримати три складні операції. Уся творча молодь, друзі, родичі та дружина Раїса Євгенівна чим могли підтримували Валентина Болеславовича. Хоч і був хворий, не припиняв творити.

У холодну різдвяну ніч 24 грудня 2004 року, назавжди згасло життя українського письменника Валентина Болеславовича Грабовського.

Після смерті поета вийшли дві останні збірки «Хорошки» та «Розмова з каменем».

І чого ти зовеш мене, Музо… 

Moja droga do Polski

Юліуш Зарембський, квінтет соль-мінор для фортепіано, двох скрипок, альта та віолончелі

Śpiewa Potocka

Діяльність на користь польської громади

Від часу створення до самої смерті Валентин Болеславович Грабовський був головою Житомирської обласної Спілки поляків України. Поляк за походженням, він багато зробив для відродження і розвитку польської культури на Житомирщині.

19 жовтня 1991 року в Києві відбувся ІІ конгрес поляків України, що ухвалив рішення про створення Спілки поляків України. Основою житомирського відділення Спілки поляків України стало Житомирське обласне відділення Польського культурно-освітнього Товариства ім. Ярослава Домбровського на чолі з Валентином Грабовським. За його ініціативи та участі активістів починається створення осередків Спілки в містах і селах Житомирської області.

За сприяння і допомоги Валентина Грабовського, організовано танцювальні та хорові колективи. Нині це знані як у Польщі, так і в Україні Народний польський фольклорний ансамбль «Поліські соколи» під керівництвом заслуженого діяча польської культури Яна Бочковського (Житомир); Народний польський танцювальний ансамбль «Короліски» під керівництвом Ірени та Сергія Світельських (Житомир); Зразковий польський дитячий ансамбль «Дзвонечки» під керівництвом заслуженого діяча польської культури Ядвіги Поліщук та Богдана Поліщука (Житомир); «Кольорові пташки» під керівництвом Жанни та Олега Шишкіних (Володарськ-Волинський); «Білі голубки» під керівництвом Антоніни Щирської (Сусли).

Засновано першу регіональну житомирську телевізійну програму польською мовою «Слово польське».

Саме Валентин Грабовський розпочав діяльність, скеровану на збереження історичної і культурної пам’ятки – римо-католицького кладовища у Житомирі. До вересня 1989 було відновлено так звані нижні катакомби, могили Олізарів, Домбровських, Урбановської, Броніслава Матиєвича-Мацієвича, ксьондза Федуковича, багатьох видатних людей.

Валентин Болеславович працював разом з молоддю на відновленні могил, склепів, нагробків, за що у 1989 році був нагороджений Zlotym Medalem Opiekuna Miejsc Pamieci Narodowej.

Важко переоцінити і внесок його у науку. Саме Валентин Грабовський  привернув увагу вчених до знаних у світі діячів польської культури, пов’язаних з Житомирщиною, а також збереження польської спадщини: Ігнація Падеревського, Юзефф Крашевського, Джозефа Конрада (Коженьовський), Юліуша Зарембського. Допомагав у пошуку матеріалів для музею Джозефа Конрада в селі Терехове Бердичівського району.

Члени Житомирського обласного відділу Спілки поляків України на чолі з Валентином Грабовським відстоювали повернення католицьких храмів парафіянам, насамперед Семінарійного костьолу у Житомирі, костьолу св. Варвари в Бердичеві, костьолу у Коростишеві. Поет часто виступав на сторінках газет, переконуючи громадськість у неодмінній потребі повернення храмів віруючим усіх конфесій.

Валентин Грабовський ініціював вивчення польської мови у школах № 36, № 17, на курсах у Житомирі та області, організовував перші олімпіади польської мови, декламаторські конкурси, за його ініціативи проводились перші іспити на навчання у Польщі.

Незмінно брав участь у наукових заходах, конференціях, присвячених життю та діяльності Ігнація Яна Падеревського, Юзефа Ігнація Крашевського, Юліуша Зарембського, проблемам виселення поляків до Казахстану.

Започаткував у 1992 році Фестиваль польської культури «Веселка Полісся» (‘Тęcza Роlesia»), який став візитною карткою Спілки.

Організовував перші поїздки дітей до Польщі, що дало їм можливість не тільки відпочити, а й удосконалити знання польської мови й культури, знайти нових друзів.

У 2006 році Польським науковим товариством пам’ятну дошку Валентину Грабовському було відкрито на будинку по вулиці Великій Бердичівській, в якому жив поет.

У 2011 році на будівлі обласної державної адміністрації (майдан С. П. Корольова,12) відкрито меморіальну дошку видатному житомирянину Валентину Грабовському: «У цьому будинку в редакції газети «Радянська Житомирщина» працював з 1974 по 1985 рік видатний український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч Валентин Болеславович Грабовський».

Підготувала Юлія Бойко
Студентка IV курсу ННІ філології та журналістики
Житомирського державного університету імені Івана Франка

Бібліографія В.Б. Грабовського (збірки)

  1. Грабовський В. Грім-дерево. Поезії. / Валентин Грабовський. – К. : Молодь, 1979. – 78 с.
  2. Грабовський В. Загадки Житомирських картин (розповіді про скарби Обласної картинної галереї – картини, що належать майстрам Відродження Італії, Франції, Голландії, Німеччини). / Валентин Грабовський. – Житомир : Полісся, 1999. – 107 с.
  3. Грабовський В. Квітка на камені. Вірші та поеми. / Валентин Грабовський. – К. : Рад. письменник, 1988. – 175 с.
  4. Грабовський В. Ключі. Поезії. / Валентин Грабовський. – К. : Молодь, 1965. –  60 с.
  5. Грабовський В. Лесин заповіт. Вірші і роздуми. — Житомир : Полісся, 1997. – 132 с.
  6. Грабовський В. Лісові цимбали. Поезії. / Валентин Грабовський. –  К. : Рад. письменник, 1982. – 94 с.
  7. Грабовський В. На цьому березі. Поезії. / Валентин Грабовський. –  Житомир : Полісся, 1997. – 120 с.
  8. Грабовський В. Над Тетеревом. Поезії. / Валентин Грабовський. –  К. : Молодь, 1973. – 77 с.
  9. Грабовський В. Наснилась матері вишня. Лірика. / Валентин Грабовський. –  К. : Рад. письменник, 1968. – 38 с.
  10. Грабовський В. Огнецвіти. Вірші про самоцвітне каміння Полісся. /    Валентин Грабовський. –  Житомир : Полісся, 2001. – 78 с.
  11. Грабовський В. Передчуття. / Валентин Грабовський. –  Баранівка, 1993. – 96 с.
  12. Грабовський В. Поезії. (Вибране). / Валентин Грабовський. –  К. : Дніпро, 1987. – 135 с.
  13. Грабовський В. Розмова з каменем. Переклади / Валентин Грабовський. – Житомир : Полісся, 2006. – 186 с.
  14. Грабовський В. Солов’їне серце. Поезії. / Валентин Грабовський. –  Житомир : Полісся, 2003. – 200 с.
  15. Грабовський В. Сорок сорок. Епічна поезія. Поеми, скарги, манускрипти, цикли, притчі. / Валентин Грабовський. –  Житомир : Полісся, 2001. –  220 с.
  16. Грабовський В. Творення легенди. Краєзнавчі нариси, вірші, поеми. / Валентин Грабовський. – Жигомир : Полісся, 2004. –  192 с.
  17. Грабовський В. Хорошки. / Валентин Грабовський. – Житомир : Полісся, 2004. – 279 с.
  18. Грабовський В. Храм на крові. Поезії і присвяти. / Валентин Грабовський. – Житомир : Полісся, 2002. – 271 с.
  19. Густав Олізар. Поезії. Переклад з польської Валентина Грабовського. – Житомир: М.А.К., 1999. – 143 с.

Список використаної літератури:

  1. Башманівська Л. А. Співець Полісся / Урок за творчістю Валентина Грабовського / Любов Башманівська // Дивослово. – 2004. – № 8. – С. 42 -45
  2. Бентежні акорди поліського Орфея: До 65-річчя українського поета Валентина Грабовського, лауреата обласної премії УФК імені Лесі Українки. – Житомир : Полісся, 2002. –  12 с.
  3. Бондарчук Л. Коріння землі // Дніпро. – 1983. – № 11. – С. 134 — 136
  4. Борович-Ткачук Н. Відданий душею Україні / Н. Борович-Ткачук // У серці вдячність я проніс моєму роду і народу [збірник статей]. – Житомир : Полісся, 2008. – С. 45-49
  5. Лясковська-Щур В. Валентин Грабовський як діяч польського руху / В. Лясковська-Щур // У серці вдячність я проніс моєму роду і народу [збірник статей]. – Житомир : Полісся, 2008. – С. 133- 136
  6. Савиченко М. М. З Любов’ю до Полісся: (Творчий портрет В. Б. Грабовського) // Поліський дивосвіт. – Житомир,  2000. – С. 429 – 431.
  7. У серці вдячність я проніс моєму роду і народу. // упор. Р. Є. Грабовська, В. О. Орел. – Житомир : Полісся, 2008. – 160 с.